22 июня 2016 г.

Суддя Наталія Ткаченко – «відданий та надійний гвинтик» системи


Українське суспільство вже давно звикло до того, що судова система країни – це така собі «річ в собі», яка давно живе за своїми власними принципами та законами, які фактично не мають нічого спільного з правом та справедливим судочинством. Українські судді живуть, як у Бога за пазухою. Працюючи на державній службі, невідомим чином ці, а по іншому й не можна сказати, «ділки», умудряються обзавестися шикарними апартаментами та палацами, дорогими автомобілями. Словом поки український народ скніє, ті хто покликані захищати свободу, справедливість, закон та громадян живуть шикарним життям, про яке інші лише можуть мріяти у своїх снах. Судді заробляють дуже навіть непогану за мірками України зарплату, в середньому 20 000 гривень, але і цього їм замало. Їхнє шикарне та забезпечене життя стовідсотково не відповідає доходам. Звідки гроші? За окрему плату український суддя може винести потрібне та правильне рішення. Так і живем.
Про що говорити, якщо звичайний суддя у самому звичайному районному суді почувається як цар і Бог, що здатен вершити долі людей. Приміром у Жовтневому  районному суді Дніпропетровська вже понад 20 років працює така собі Наталія Василівна Ткаченко, суддя з дуже сумнівною репутацію та дивними принципами роботи. Вона почала працювати в суді секретарем ще у 1986 році, а з 1994 займає посаду судді. Уявіть, за 22 роки роботи Наталія Ткаченко навіть не піднялася верх по «кар’єрній драбині». Дивно? Абсолютно ні. Для чого розвиватися, прагнути більшого, якщо ти сидиш на «золотій жилі»? І ніхто тебе з неї не посуне, якщо ти виносиш правильні рішення.
Як розповідають ті, хто особисто мав честь зустрічатися з пані Ткаченко у судовій залі – Наталія Василівна з тих, хто на право та наліво вирішує будь-які питання так, як «потрібно». ЇЇ називають «відданим» та «надійним» гвинтиком системи. Це і є відповіддю на питання, чому суддя Ткаченко працює на посаді увесь цей час. Бо це всіх влаштовує. Власне, напевно тому вона з 1999 року обрана суддею вказаного суду безстроково.
Про те, що ця суддя віддана системі і покривається нею свідчить ще один факт. До Вищої ради юстиції 1 червня 2009 року надійшла пропозиція члена  Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення судді Жовтневого  районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н.В. з посади за порушення присяги. Зауважте, пропозицію вніс не будь-хто, не конкурент, не заздрісник, а член Вищої ради юстиції. На його думку Наталія Ткаченко порушила законодавство під час розгляду адміністративного позову до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, начальника управління та Міністра внутрішніх справ України. Тобто хтось зазіхнув на святе – міліцію. Звісно проти влади суддя Ткаченко не пішла, вкотре винесла потрібне рішення, а «регіонал» Вадим Колесніченко, який на той час очолював Вищу раду юстиції не побачив жодних зловживань з боку Наталії Ткаченко. Її залишили на посаді. У такий спосіб цього разу вже система захистила свого «надійного та відданого гвинтика».
Наталія Ткаченко любить шикарне життя: відпочиває на дорогих та презентабельних закордонних курортах, має недешеву іномарку та живе у шикарній квартирі, яку придбала у 2008 році. Майже тоді, коли її хотіли звільнити з посади. Висновки робіть самі. Згідно декларації пані Ткаченко її «родинне гніздечко» має аж 186,1 квадратний метр – ледь не ціле футбольне поле. У 2008-му році такі квартири у Дніпропетровську коштували від 200 000 доларів США. Ну і ще сотня штук баксів потрібна була на ремонт. Звідки такі гроші у працівника районного міського суду? Питання риторичне. Окрім справжніх хоромів Наталія Василівна має ще одну квартиру площею 53,2 квадратних метро і величезну земельну ділянку площею 0,5 га у Запорізький області. Вдумайтесь – пів гектара землі.
Пані Ткаченко не лише живе, а й працює у чудових умовах. Рік тому, 16 червня активісти ГО «Перемога» та люстраціного комітету прийшли до Жовтневого суду. Як ви думаєте, де вони застали суддів, на робочих місцях? А ось і ні. Весь склад суду відзначав день народження колеги за шикарним столом: елітний алкоголь, дорогі набутки, сміх і веселощі. І це у робочий час. Усім нам би так працювати, ще й за гроші платників податків. Війна, криза, злидні? Ні, судді про це не чули. Вони ж у нас небожителі. Їм усе можна.
Ось так у нас живуть звичайні, рядові судді. Цікаво, у хтось сумнівається у тому, що Наталія Василівна Ткаченко ще здатна виносити справедливі, законні та неупереджені рішення? Ви в це вірите?
Петро Ярошенко, "КIПѢЖЪ"